“Те, що вiн мовив, не мало для нас нiякого значення; в мовчанцi ми зближувалися до нього». Поет для доконання сугестiї мусить розворушити цiлу свою духову iстоту, зворушити своє чуття, напружити свою уяву, одним словом, мусить сам не тiльки в дiйсностi, але ще й другий раз, репродуктивне, в своїй душi пережити все те, що хоче вилити в поетичнiм творi”

“В якiй мiрi поети користають iз вражень, достарчених поодинокими змислами? Отеє є та нижня свiдомiсть, те гнiздо «пересудiв» i «упереджень».”